70-410 MB2-703 200-120 70-461 C_TADM51_731 350-001 70-411 MB2-700 050-SEPROAUTH-02 400-101 MB2-702 070-410 70-462 EX300 070-461 070-462 VCP-550 70-243 70-480 C_TAW12_731 JN0-102 70-483 70-488 700-505 70-347 070-347 070-411 70-486 MB2-701 070-346
Parafia Greckokatolicka w Elblągu -
Windows 10 Key pas-cher windows10home.fr

Дитячий фестиваль в Ельблонзі 2017

У травні відбувся 51-й дитячий фестиваль української культури в Ельблонзі – одна з найбільших і найпопулярніших подій у реґіоні. Вчителі української мови вже від січня телефонували, щоб дізнатися в ельблонзькому гуртку Об’єднання українців у Польщі (ОУП), доколи можна зголошуватися до участі.

Ельблонзька команда, організатор заходу, знову піднесла вище планку, тому 51-й фестиваль виявився чи не кращим, ніж ювілейний. Звичайно, це також успіх учителів і малих артистів, яких аж 423 виступило 20–21 травня в театрі. А приїхали вони з Ґданська, Ольштина, Пасленка, Лелькова, Лемборка, Моронґа, Оструди, Битова, Бартошиць, Млинарів, Новиці, Доброго Міста, Топрин, Кандит, Пєнєнжна, Божитухома. Господарів репрезентували діти з пункту навчання української мови та кабаре «Горпинка».
Групи показали різноманітну програму: традиційно спів, танці, музику, кабаре. Але очевидним було, що цього року не раз зазвучать на сцені страшні слова: Операція «Вісла». Старші люди на публіці не ховали сліз, коли, наприклад, діти з Лемборка в дуже реалістичний спосіб показали історію виселення села Корчмина. Горезвісній операції присвячено багато програм, тому, мабуть, молоді артисти мали змогу усвідо мити собі, яке горе зустріло їх прадідусів 1947 р.

Одним з найважливіших завдань організатори називають інтеґрацію, а також можливість показати дітям, що таких, як вони, є дуже багато, що варто бути українцем, що варто плекати свою культуру. Велика заслуга вчителів, які на щодень працюють з групою дітей і приїжджають на фестиваль.

Перша Свята Сповідь 2017

„У нашій парафії нині
Світле і радісне свято,
Радіє за нас вся родина:
Бабуся,дідусь,мама й тато…”

 

У неділю 7 травня 2017 року раділа вся наша ельбльонзька парафіяльна спільнота на щорічному святі Урочистого прийняття Святого Причастя. Радість переповнювала всіх, хто молився разом з десятьма хлопчиками і дівчатками, які приступили до Пресвятої Євхаристії. Особливого настрою додавали усміхнені обличчя родини, святковий одяг, небуденно прибрана церква, щирі слова побажань, очікування вимріяних подарунків. Перед цим був майже рік солідної науки, яка завершилася маленьким екзаменом у нашого о.Андрія. Після іспиту діти,батьки і всі охочі приступили до Святої Сповіді. Радіємо з вами, дорогі наші діти. Бажаємо, щоб ваші серця завжди були готовими на прийняття самого Бога.

Pascha 2017

W Niedzielę Wielkanocną w cerkwi p.w. Narodzenia św. Jana Chrzciciela donośnie wybrzmiał zwycięski hymn: „Chrystus powstał z martwych, On śmiercią pokonał śmierć i tym, którzy spoczywają w grobach podarował życie”. Rankiem była  sprawowana Paschalna Jutrznia, która rozpoczyna się trzykrotną procesją wokół świątyni. Następnie kapłan wraz z wiernymi odśpiewuje hymn Zmartwychwstania . Po odśpiewaniu hymnu kapłan trzykrotnie stuka krzyżem w główne drzwi świątyni i otwiera je ogłaszając radosna nowinę o Zmartwychwstaniu Pańskim.

Po Jutrzni sprawowana była Boska Liturgia św. Jana Chryzostoma. Ewangelia w dzień Paschy jest głoszona w kilku językach, aby wieść o Zmartwychwstaniu dobiegła do każdego zakątka świata. Na zakończenie liturgii poświęcony został artos (gr. chleb), który do kolejnej niedzieli leżał na tetrapodzie, a w niedzielę Tomasz został podzielony pomiędzy wiernych.

Grekokatolicy w czasie świąt Wielkanocnych odwiedzają również groby swych bliskich. Na cmentarzach sprawowane są Panachydy (nabożeństwa żałobne) jednak w tym okresie przeważa w nich radość ze Zmartwychwstania. Zamiast hymnu „Вічная Пам’ять” (Wieczna Pamięć) śpiewany jest hymn Zmartwychwstania.

Шевченківське Свято в Ельблонзі

Ельблонжани кожного року свячткують роковини тараса Шевченка. І стараютья, щоб за кожним разом було інакше.
В неділю 26-ого березня крім місцевих Українців вперше запрошено передставників німецької меншини а також Ромів.
Гості зочитали один з творів Генія в своїх мовах а численно зібрана публіка пробувала відгатпти про який твір ідеться.
Але щойно коли пані Іза з товариства Ромів зачитала цей вірш українсько. – можна було здогадатися про який твір ідеться.
Пізніше пан консул з Гданська привитав присутніх та до голосу дійшли діти з пункту навчання укр. мови. мали ми наголу побачити програму присвячену Поетові.
накінець концерту могли ми вислухати та поспівати разом ансамблем з Гурова Ілавецького.
Для всіх присутніх був торт якого приготував невтомлений пан Володимир з Толькміцка.
Запрошуємо оглянути фотографії зі Свята.

Rekolekcje Wielkopostne

W dniach 27-29 marca w naszej parafii odbywały się Wielkopostne Rekolekcje. W tym roku prowadził je ks. Taras Szpech – proboszcz greckokatolickiej parafii w Mościskach (Ukraina). Ks. Taras oprócz nauk głoszonych w czasie homilii spotykał się również na katechezach z dziećmi i młodzieżą. Czas rekolekcji był bez wątpienia czasem błogosławionym dla naszej wspólnoty parafialnej. Dziękujemy dla ks. Tarasa oraz wszystkich księży, którzy służyli w sakramencie pokuty i pojednania.

Владика Кир Євген у Ельблонзі

Цьогорічна Хрестопоклінна неділя 19 березня особливо запам’ятається для греко-католицької громади Ельбльонга.До парафії Різдва Івана Хрестителя гостинно завітав Архиєпископ Євген Попович.Не була це  ані запланована візитація, ані відпустова Служба Божа, були це дуже теплі і зворушливі відвідини.Ще одна ціль приїзду-подивитися,на якому етапі будова нової святині в місті.З парохом о.Андрієм Сорокою оглянули місце, де зводиться храм.
Священича дорога Архиєпископа тісно пов’язана з Ельбльонгом: яко молодий отець був тут сотрудником покійного о.Івана Яреміна.Багато вірних після Літургії, зібравшись на церковному подвір’ї, ділилися спогадами, як молоденький о.Євген охрещував їх дітей і внуків, вінчав, проводжав в останню дорогу.
У своїй проповіді Владика теж з теплою усмішкою згадував перші роки свого священства, які ніколи не забудуться.Дякував найстаршому поколінню за тверду віру, за приклад, за вірність.Звернувся також до наймолодших, щоб в жодному разі цього не змарнували.У своєму слові, нав’язуючи до Хрестопоклінної неділі,
закликав дивитися на хрест не як на музейний експонат чи ювелірну прикрасу, як це остатнім часом модно, а виключно як на знак віри,віри аж до воскресіння. І ніколи не боятися, не ставити під сумнів вартість і доцільність своїх життєвих хрестів.
Після обіду парафіяни з Ельбльонга мали змогу ще раз спільно молитися і слухати Владику Євгена на Хресній дорозі в Глотові.

п. Олександра Беднаж

Карнавальний Бал 2017

Добра музика, родинна атмосфера, веселе товариство, співи, танці до білого рана, так коротенько можна описати цьогорічний Карнавальниий Бал в Ельблонзі, який відбувся в суботу 18 лютого. Охочих було так багато що для деяких забракло квитків. А всеж таки на залі „Eden” гуляло біля 170 осіб. Прибуток з імпрези перезначено на будову церкви.

Тим, що не купили квитків лишається тепер лише оглянути знимки з імпрези.

Кутя з Митрополитом

Для більшості людей субота 11 лютого була звичайним вихідним днем,та для окремих вірних УГКЦ на півночі Польщі- довгоочікуване, радісне свято.В околицях Ілави  відбулася традиційна кутя- зустріч Ельблонзького, Ольштинського, Венгожевського  деканатів з митрополитом Євгеном Поповичем. Була спільна молитва, гарні побажання, ділення просфорою, улюблені пироги і борщ, солодка кутя, яку, до речі, приготували наші ельблонзькі господині, і ще багато всього, що тішило тіло і дух. Для нашої парафії цей виїзд був особливим. На свято до Ілави запросили цілий наш вертеп. Батьки і діти з Ельблонга, колядуючи, заохочували до спільного співу всіх присутніх. Ми з нашими отцями і представниками парафіяльних рад з Пасленка і Годкова відчували себе важливою частинкою великої спільноти , і це наповнювало наші серця особливою радістю і теплом. Бажаємо собі і всім нашим парафіянам зберегти різдвяну радість надовго.

Ельблонським футбольним змаганням – 20 років!

Важко повірити але це вже 20-тий раз з`їхали у Ельблонг юні фитболісти щоб позмагатися о звання найкращої української команди.Цього року імпрезу організовано 19 листопада. Як завжди доїхали учні з гуровської школи, від деякого часу приїжають на турнір команди Барточиць та Кандит. Приємною несподіванкою був приїзд хлопців аж з Білого Бору. Однак присутні на турнірі найбільше уваги присвячували команді третокласників початковій школи в Топринах, де існує пришкільний пункт навчання української мови. Коли почався турнір всі зажурено дивились на малюхів та думали – чи не станеться їм якась кривда в часі змагань з набагато старшими суперниками. І тут треба похвалити всіх наших хлопців – граючи з торпинчанами так обережно поводили себе, що не дійшло до жодної небезпечної для малюхів ситуації. Мало цього – не забивали їх забагато голів та навіт „так якось траплялося” що малята кожній команді вбили по одного голя. Діточки мали з цього велику радість та певно не помічали того що коли забивали голі – воротарі як раз дивилися в другий бік…….
Зовсім інакше виглядали змагання межи іншими командами. Траплялися контузії, на щаст`я невеликі. Турнір розіграно системою – „кожний з кожним” тому емоції було багато. А коли закінчився останній матч – опікуни перерахувавши здобуті командами пункти проголосили, що переможцями ювілейного 20-ого ельблонзького турніру стала команда з Кандит. Зараз за ними Бартошиці, на третому місці учні з Білого Бору, пізнішу гуровяни, пяте місце зайняли господарі – ельблонжани ( в команді грали також хлопці з Пасленка). Всіх учасників обдаровано солодощами а зустріч закінчено спільним обідом.
Оргпнізатори при нагоді хочуть подякувати всім прихильникам футьбольних змагань, які фінансово підтримали імпрезу. Якщо маємо такіх людей, якщо є діти охочі грати в наших турнірах – хочеться вірити, що 20 турнір не був останнім якого ми зорганізували.

Андрій шмигельський

фото – Божена Сосновська

dscn6918

Wspomnienie o Mstysławie Biłyju

Odpowiadając na prośbę Stefana Łaszyna z USA publikujemy jego wspomnienie o Mstysławie Biłyju – niedawno zmarłym parafianinie naszej wspólnoty
Pamięci Mstysława Biłyja   – mego szkolnego kolegi

(1944-2016)

Z wielkim żalem i smutkiem przyjąłem wiadomość o odejściu do wieczności 25 września 2016 roku w Elblągu  Mstysława Biłyja, mego serdecznego  przyjaciela. Jego pożegnanie odbyło się 28 września br. w Pasłęku,  gdzie spoczął na komunalnym cmentarzu. Uczęszczaliśmy razem do bartoszyckiego liceum pedagogicznego, a potem na długie lata połączyły nas więzy przyjaźni.

Mstysław Biłyj urodził się w okolicach Cieszanowa, pow. Lubaczów. Nigdy nie poznał swego ojca, który zginął w 1943 roku.  Opiekę przejął nad nim  dziadek. W 1947 roku w wyniku akcji „Wisła” rodzina osiedliła się we wsi Stankowo, w pow. pasłęckim. Po ukończeniu szkoły podstawowej w tej miejscowości, rozpoczął naukę w Liceum Pedagogicznym nr 2 w Bartoszycach, gdzie w 1964 roku złożył egzamin dojrzałości. Z zainteresowaniem zgłębiał wiedzę pedagogiczną i psychologiczną, która budowała warsztat przyszłej pracy nauczycielskiej.  Jednak jego marzeniem były studia prawnicze. Ich podjęcie nie było wtedy możliwe bezpośrednio po maturze.  W  tym czasie obowiązywały bowiem  tzw. nakazy pracy, co dla młodych czytelników jest dzisiaj niezrozumiałe.

Sławek, jak go w szkole nazywaliśmy, ani na chwilę  nie odstąpił od swoich młodzieńczych marzeń i planów. Podjął wprawdzie  pracę w charakterze wychowawcy w Domu Dziecka w Marwicy, ale intensywnie i z uporem przygotowywał się do egzaminu wstępnego na kierunek prawa. Po pomyślnym zdaniu tego  egzaminu   i po latach wytężonej nauki sfinalizował w 1971 roku, w trybie zaocznym,   studia na Wydziale Prawa i Administracji Uniwersytetu Warszawskiego. W 1977 roku, po odbyciu aplikacji w Sądzie Wojewódzkim w Elblągu, złożył egzamin sędziowski, a w 1979 roku  radcowski. W latach 1974-1984 rozwijał swoje zainteresowania z dziedziny prawa współpracując z prof. Andrzejem Murzynowskim, znanym polskim prawnikiem, prezesem Sądu Nawyższego w latach 90. XX wieku. W 1980 roku, w rezultacie tej współpracy,  wydana została ważna naukowo monografia.

Biografia mego przyjaciela jest interesująca i kształcąca dlatego, że wyszedł on z niezamożnej  chłopskiej rodziny, nie miał łatwego dzieciństwa  (jak większość z nas w tamtych czasach)  i nie ukończył elitarnej szkoły średniej, a to co osiągnął w życiu w tamtym czasie zawdzięcza intensywnej, pełnej entuzjamu i wytrwałości pracy nad własnym rozwojem. Dzięki  starannemu wykształceniu, które zdobył na stołecznym uniwersytecie, później praktyce w zawodzie, doszedł do mistrzostwa w swoim fachu.  Nie pracował wprawdzie w sądzie, czy prokuraturze,  ale  zdobył opinię wyróżniającego się  radcy prawnego. Nie interesowały go stanowiska i zaszczyty, on wybrał drogę służenia zwykłym ludziom, którzy  na co dzien borykają się z licznymi  życiowymi problemami.

Zmarły od 1975 roku do ostatnich dni swego życia pracował  na stanowiskach związanych z obsługą prawną w różnych instytucjach. Były to m.in. Urząd Skarbowy w Elblągu, Departament Edukacji i Sportu w Urzędzie Miejskim w Elblągu, Urząd Skarbowy w Braniewie. Z Państwową Wyższą Szkołą Zawodową w Elblągu związał się w momencie jej powstania. Był tam nie tylko cennionym radcą prawnym, ale też wykładowcą prawa oświatowego na pedagogicznych studiach podyplomowych. Wszędzie cieszył się opinią doskonałego fachowca i był lubiany przez współpracowników i studentów.

Sławek był prawnikiem-entuzjastą. Każdy, kto go spotkał, mógł łatwo zauważyć z jakim zainteresowaniem i pasją poświęcał czas swojej pracy zawodowej. Jeden z filozofów powiedział kiedyś: – Jeżeli kochasz swoją pracę, to tak jakbyś nie pracował ani jednego dnia. To się odnosi do Sławka.  Praca nie była dla niego ciężarem, a sprawiała mu wielką przyjemność. On po prostu kochał to, co robił i oddawał się temu bez reszty. Systematycznie doskonalił warsztat swojej pracy zawodowej, biorąc udział w licznych kursach lub na drodze samokształcenia.

Kilka lat temu, w materiałach nadesłanych do monografii naszej szkoły Sławek napisał do mnie:- Bardzo szanuję nauczycieli i cenię ten zawód, nigdy jednak nie żałowałem jego zmiany na obecny. Uczę, i to z wielkim sentymentem, dyrektorów szkół i pracowników nadzoru pedagogicznego prawa oświatowego na studiach pedagogicznych. Wiem, że Sławek pomagał społecznie wielu ludziom w sprawach prawnych, w tym także kolegom i koleżankom z liceum.

Sławek był nie tylko wierny i oddany swej profesji, ale też kochał i dbał o  swoją rodzinę. A że w tych uczuciach był tak samo stały, jak w wykonywaniu zawodu prawnika,  może świadczyć fakt, że jako towarzyszkę swego życia wybrał Marysię, koleżankę z tej samej  klasy w bartoszyckim liceum. Licealna para stanęła na ślubnym kobiercu w 1965 roku, by w miłości, zgodzie  i wzajemnym poszanowaniu przeżyć razem dokładnie 51 lat.  Razem wychowali dwie córki – Olę (absolwentkę wydziału sztuk pięknych) i Anię,  która ukończyła Wydział Prawa i Administracji w Uniwersytecie Warmińsko-Mazurskim w Olsztynie. Obie mają  udane rodziny.

Zegnaj Sławku! Twoi przyjaciele,  koledzy, współpracownicy, a z pewnością też ci,  którzy cię kiedykolwiek spotkali, zapamiętają Cię jako wspaniałego i życzliwego człowieka, który chętnie służył im radą i pomocą, gdy byli w potrzebie.

Stefan Łaszyn, USA